Історія школи

Роки… Немов швидкі ріки несуть свої води у незвідані далі, стрімкими потоками у прекрасне майбуття. Скільки на цьому шляху було побачено і почуто, пережито. Але все має свій початок джерельце з якого ледь просочується чиста кришталева вода, яка згодом віллється у повноводну широку річку ім’я якої - життя.
І це закономірно, бо цей шлях не простий, іноді тернистий. Тому кожен житель сіл Користова та Бальківці має право знати про минуле та сьогодення своєї школи
Історія старої школи сягає в ті далекі, призабуті вже часи, коли Україна була розділена навпіл - одна частина належала Росії, інша Польщі. Тому в Бальківцях у ті часи була церковно-приходська школа. У 1905 році нараховувалось 4 класи. Першим вчителем був священник - Яржемський.
А початок навчання в селі Користова було розпочати в будиночку де мешкала Яценко Василина Федорівна (тоді хата стояла пусткою). Першою вчителькою була Трибуховська. В школі налічувалось 2 класи. Із спогадів Василини Федорівни: «Уроки велись по-польськи.В ті часи були великі сніги і батьки носили дітей до школи  на руках.”
Після революції в селі Користова була побудована ґуральня (так званий тоді спиртовий завод) і млин польським маршалом Люшинським власником якої був граф Ледуховський.
В 1921-22 роках приміщення гуральні відвели для навчання дітей в школі на польській і українській мовах.
Класів комплектів 1-2-3було дуже мало на той час.
Першим учителем був житель села Сорока Іван Іванович, який добре знав і викладав польську  і  українську мови.  Він був завідуючим школи. Директора на той час не було.
З 1934 р по1936р в школі налічувалось вже 4 класи. Директором школи працював Сорокопут Іван Гнатович.
В класах появились стандартні парти , нові класні дошки(розграфлені для каліграфії).
Біля школи була спортивна площадка, колгоспний стадіон.
З 1936р по 1937 р директором школи працював Степанов В.І. Після війни потрібно було відбудовувати зруйноване, будувати нове приміщення. З 1944 р директором школи працювала Юзвак Фросина Михайлівна по вересень 1945 р.
У 1945 році після повернення з фронту, директором школи працював Рогачевський Григорій Семенович. Школа працювала в 2 зміни. Були паралельні класи, тому що учні ходили ще з села Бальковець так, як там була початкова школа, яка має свою історію.
В селі Бальківці до 1934 року була початкова школа. Розміщувалась вона в пристосованих під класи приміщеннях (старожили кажуть:” по хатах “). По вулиці Центральній в хаті Кремінського Григорія, налічувалось 4 класи. Дітей було багато, приміщень не  вистачало і тому через це було відкрито додаткові класи на колгоспному хазяйстві. Крім шкільних приміщень там знаходились житлові будинки, кузня, стельмашня, колгоспна електростанція, будинок культури.
Вересень 1934 року приніс радість у село. Навчання розпочинається в новій двоповерховій школі і вже не початковій, а семирічній. У 5-7 класах навчаються і діти села Користова.  На той час директором школи був Гордєєв Дмитро.
В 1941-1942 рр. директором школи призначений Мельник Гавриїл Сергійович. У другій половині 1942р. німці влаштовують в школі лазню(учнів і вчителів виганяють).Школа горить. Після війни стіни розбирають і з цієї цегли будують колгоспну комору. Школа була знов початкова і розміщувалась по хатах. Лише в кінці 50-х років будують школу на місці зруйнованої. Завідуючий школою був Молдован Микола Максимович, а також вчителі: Мороз Ганна Стахівна, Катерина Танасівна, Поліщук Павло Адамович.
Після закінчення 4-х класів діти продовжували навчання в Користовецькій семирічній школі, яка також була поділена на два приміщення. Перше - біля ставка(в будинку гуральні Лядуховського).Друга по теперішній вулиці Ілліча, де також розміщувались бібліотека, медпункт, клуб і старші класи школи.
Після закінчення Користовецької семирічної школи бальковецькі учні продовжували навчання в селі Курилівка. А користовецькі учні навчались у місті Волочиську.
В школі налічувалось 7-8 класів. Називалась Користівська восьмирічна школа.
Директором школи став Стецюк Петро Олексійович заступником був Базалінський Володимир Филимонович.
В школі працювили гуртки: співочий, драматичний, історичний, рукоділля, фізичний, біологічний. Під керівництвом Романенко В.І з пед  колективу був створений співочий та драматичний гуртки. Вчителями поставлено п’єси: ”Сватання на Гончарівці”, ”Безталанна”, ”Мартин Боруля”, ”В степах України” і інші. Перед п’єсою читались лекції. В школі на той час вже була бібліотека. На чолі бібліотекаря випускались колгоспні полівки, була створена редакція колгоспної газети, яка була відзначена райкомом партії
У кожному класі випускалась класна газета, де висвітлювалось життя класу, навчання, поведінка, участь їх у гуртках та іншій роботі школи. З старшими класами, а вони були паралельні, організовували гру КВН.
В класах було холодно, сирість, писали при лампах, але вчителі знаходили час і терпіння, щоб більше працювати з учнями, не випускаючи їх з поля зору. В основному учні засвоювали знання в школі, хором, з шкільної дошки.  Виготовляли самі палички для лічби, саморобні букви (для молодших класів).
Життя в школі вирувало. І хоч як неважко було, проте це не заважало вчителям та учням проводити різні заходи та міроприємства.
Виховна робота в школі  з учнями проводилась через класні і загально шкільні газети, які  виходили високоідейними і цілеспрямованими.
Під мудрим керівництвом Трембач Ольги Іванівни (нині покійної) був створений міцний педагогічний колектив.
За Ольги Іванівни також поставили географічну площадку.
Навчання початкових класів проводилось у колгоспному дитячому садочку, так як не вистачало приміщень. Діти ходили харчуватися в основне приміщення. Всі мали шкільну форму, святкову та буденну. Приймали дітей у жовтенята, а у 4 класі у піонери. Життя було цікаве, сповнене незабутніми  подіями.
Пізніше (влітку 1988р.) керівництво школою у свої руки взяв Харченко Віталій Іванович,  який і до нині працює в школі викладає історію та правознавство.
В 1989 р було проведено реконструкцію школи. Вчителі школи разом з тех. персоналом винесли старі грубки, якими отоплювали класи, так як у школі було проведено водяне отоплення.
На чолі з Уточкіною Надією Дмитрівною на високому рівні була налагоджена робота на дослідницьких ділянках. За кожним класом була прикріплена своя ділянка. Робота кипіла від ранньої весни до пізньої осені.
У 1991 р розпочалось будівництво нової Бальковецької ЗОШ. На той час головою колгоспу був Крупський Михайло Федорович, який започаткував будівництво нової школи. Проте багато матеріалів розкрадалось, ішло невідомо куди. Тому будівництво затягнулось на кілька років. Самотужки колгосп не в змозі будувати школу.  За рішенням держадміністрації, яку очолював голова райдержадміністрації Коцемир Віктор Францович, на допомогу приходять організації всього району. За кожною організацією закріплюється відповідна ділянка роботи (клас, коридор, спортивний зал, майстерня і т.д.). За власні кошти кожна організація закінчує будівництво закріпленої за нею території.
Велика заслуга у будівництві школи належить директору Орловському Василю Васильовичу.
Неоцінений вклад надали вчителі, техпрацівники, батьки, учні. Весь педагогічний колектив власною працею допоміг зробити побілку у класах, шкільних  коридорах.
24 серпня 2000 року в ювілей незалежності України відбулося свято відкриття нової Бальковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.