Музей вишивки

Наказ № 2

Бальковецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

від 16 січня 2008 року

Про створення ініціативної групи

з метою створення музею

української народної вишивки «Світлиця»

           На виконання Закону України «Про музей та музейну справу» від 29.06.95 р., з метою збереження історичної спадщини, виховання шкільної молоді

наказую:

1.  Організувати роботу ініціативної групи з метою створення музею у складі: голова - Махній Г.І - вчитель трудового навчання, члени: Шиманська С.Б. - педагог-організатор, Демчук Г.М. - керівник гуртка «Писанкарство», Макогон М.П. - вчитель української мови та літератури, Зволінська О .Я. - вчитель біології та хімії, Казанішена Л.І. - вчитель зарубіжної літератури.
2.  Підготувати план роботи ініціативної групи.
3.  Роботи по створенню експозицій музею закінчити до 5.02.08р.
4.  Виділити для оформлення музею одну кімнату.
5.  Призначити керівником музею педагога-організатора Махній Г.І.
6.  Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор школи                                В.В.Орловський

Історія створення етнографічного музею «Світлиця» в Бальковецькому НВК

         Все починалося з факультативу народознавства, який був введений в навчальному закладі. Адже для того, щоб ланцюг духовності народу ніколи не переривався , кожне наступне покоління повинно виховуватися у національному дусі , на ідеях, звичаях і традиціях, що містять у собі не голе моралізаторство, а переконливі аргументи, які запам’ятовуються на все життя.

          Під час досліджень, які проводилися на заняттях з народознавства, діти знайомилися з побутом, різноманітними видами народної творчості. Особливо виділили вишивку, як глибоко різноманітну , давню за своїми витоками , надзвичайно своєрідну.

          Ось тоді і виникла ідея створення музею інтер’єної вишивки наших двох сіл Користова та Бальківці. Ініціаторами були заступник директора школи з навчально-виховної роботи Приймак Марія Іванівна та вчителька трудового навчання Махній Ганна Іванівна.

          Всі матеріали , які були зібрані в ході досліджень, описані і систематизовані. Директору школи Василю Васильовичу Орловському ідея створення музею припала до душі . Він її підтримав і виділив для цього окрему простору кімнату. І ось на основі свідоцтва за №23-03-06, яке видане управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 14 жовтня 2008 року, музей «Світлиця» офіційно відкритий і діє.

          Урочистому відкриттю музею було приурочене родинне свято «Мені сорочку мам вишивала …» , на якому були присутні і брали активну участь батьки та учні 7-9 класів.

У музеї є три розділи : «Від минулого – до сьогодення», «Вишивала моя бабуся», «Підтримуємо традиції і ми».

          Серед експонатів – вишиті рушники , виконані різними техніками – і хрестиком, і гладдю , і низинкою, є і машинна вишивка; чоловічі і жіночі сорочки буденні і святкові, вишиті на домотканому полотні з мережками; картини , які прикрашали колись інтер’єр кожної хати ; дівочі костюми , вишиті бісером, скатертини, обруси , простирадла. А як гарно вписалися в інтер’єр кожного розділу вишиті ікони , портрети титанів української думки і слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки., вбрані у вишиті рушники.

          Це все роботи Г.Г.Музичко, Г.В.Веретюк, Г.Г.Савків, Г.А.Пасічник, Н.В.Колотило, Т.Г.Дармограй, Н.Д.Поріцької, К.Й.Кози, Л.М.Рак з наших сіл Користова та Бальківці. Багато робіт є бабусі Шиманської С.Б.; роботи своїх бабусь подарували вчителі – організатори музею Приймак М.І. та Махній Г.І., а також Гарматюк Н.А. – своєї мами та тьоті, вчителька зарубіжної літератури Казанішена Лідія Іванівна подарувала вишивки зі свого весільного приданого.

          Учні школи на уроках трудового навчання освоюють різні техніки вишивання та поповнюють своїми роботами розділ музею «Підтримуємо традиції і ми»:  Оксана  Музика,  Інна  Лінчевська,  Оля Поліщк,   Ірина Гуна ( учениці 10 класу) . Вони вишили чудові рушники низинкою чорними і червоними нитками і подарували в музей на згадку про свій клас. Два гарних рушники вишили Валя Стецюк, Ірина Сурміліна, Надя Боднар. Ними вони прикрасили портрети в музеї. А восьмикласниці Вікторія Костюк, Олександра Допта, Леся Шевчук, Руслана Поліщук, Ірина Дрегало, Христина Якубовська працювали над своїми творчим проектами «Подарунковий рушничок» . Всі свої роботи ці діти подарували в музей в день його відкриття.

           Відкриття музею сприяло популяризації вишивки як одного з видів народного мистецтва. Тому вишивкою захопилися всі: і дівчата, і хлопці з 5 по 9 класи. Їх підтримують батьки , допомагають.

           Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене душею народних майстринь протягом віків. Завдання школи не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням. А дирекції , організаторам , бабусям , мамам , дітям продовжувати добру справу, адже : «Той , хто не знає свого минулого , не вартий майбутнього».

Керівник музею         Махній Ганна Іванівна

Конкурс «Край , в якому я живу»

Оглядова екскурсія в музеї «Світлиця»

«Духовне багатство бальковецької оселі»

Підготували :  Анастасія Школяр

Дмитро Горбуль

                           10 клас

Педагогічний керівник : Махній Г.І.

І Вступ

  - Доброго дня ! Ми раді всім гостям нашої «Світлиці». Сьогодні з вами будуть Анастасія Школяр та Дмитро Горбуль , учні 10 класу, екскурсоводи музею. Спочатку познайомимо вас з історією створення шкільної «Світлиці».

(1-2 сл.)

   А все починалося з факультативу народознавства , який був введений у нашій школі. Адже для того , щоб ланцюг духовності народу ніколи не переривався, кожне наступне покоління повинно виховуватися у національному дусі, на ідеях , звичаях і традиціях народу. Для  досліджень , які проводилися на заняттях народознавства , ми  почали приносити з дому старовинні речі , посуд, прабабусі та бабусі ділилися сімейними реліквіями . Так всі діти з 5 по 9 класи знайомилися на місцевому матеріалі з побутом, різноманітними видами народної творчості своїх сімей , родичів , сусідів. Особливо багато приносили різноманітних вишивок. Тому ми виділили вишивку , як глибоко духовну, різноманітну, давню за своїми витоками , надзвичайно своєрідну. Ось тоді і виникла ідея створити музей вишивки . Всі матеріали , які були зібрані в ході досліджень , описані і систематизовані. І  на основі свідоцтва за №23-03-06, яке було видане Управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 14.10.2008 року, музей «Світлиця» офіційно відкритий і діє.

- А зараз познайомимо вас з розділами музею. Про це нам розкажуть наступні слайди (3-4-5).

У музеї є 3 розділи : «Від минулого – до сьогодення» , «Вишивала моя бабуся» , «Підтримуємо традицію і ми». На основі цих розділів проводяться такі тематичні екскурсії: «Художнє оздоблення сільської оселі», «Вишивка в інтер’єрі сільської  хаті», «Рушник на стіні – давній український звичай» , «Вишиті скатертини , простирадла, серветки», «Використання вишитих подушок», «Неодмінні атрибути сільської хати – вишиті ікони , портрети , мальовничі картини», «Сучасність інтер'єрної вишивки».

Музей співпрацює , насамперед, з багатьма жителями села, які продовжують ділитися  своїми сімейними цінностями , віддають їх нам на зберігання для майбутніх поколінь. Тісний контакт ми підтримуємо з історичним музеєм  м. Волочиська, частими гостями з лекціями є у нас наукові працівники обласного художнього музею, співпрацюємо зі школою мистецтв м. Волочиська, з історичними музеями Волочиської ЗОШ І-ІІІ ст.№1 та Волочиської ЗОШ І-ІІ ст.№3.

ІІ. Основна частина

      - У 6 слайді ми познайомимось з якою метою проводяться екскурсії та які завдання ми виконуємо для реалізації поставленої мети.

        Метою екскурсій є прослідкувати і виявити характерні особливості оселі села Бальківці , на зібраному матеріалі розглянути різні питання художнього оздоблення житла .

Реалізації поставленої мети було підпорядковано такі завдання : виявити і систематизувати всі дані про зібрану бальковецьку вишивку середини ХХ ст., провести предметну класифікацію, довести , що художнє оздоблення бальковецької оселі відображало значні події родинного життя .

 - 7 слайд познайомить вас з мальовничим селом Бальківці та історією його виникнення, щоб зацікавити вас та викликати бажання приїхати до нас , відпочити на березі ставка, де розташована наша школа , помилуватися красенями-лебедями. Село Бальківці знаходиться на правому березі річки Грабарка , яка впадає у Збруч , в південно-західній частині Волочиського району .  Люди тут селилися з давніх-давен. Так, за розповідями старожилів села, на території сучасного села ріс дубовий лісок і була в ньому балка, яка так і називалась Дубова балка. Сподобалось це місце людям і почали вони його заселяти. Так з'явилося село Бальківці , яке розвивалося і розвивається і до сьогоднішнього дня , удосконалюючи своє житло і свій побут .

Естетичний образ хати досягався насамперед через декоративно-художнє оздоблення. Скажімо, інтер'єр бальковецької хати неодмінно оздоблювався українськими рушниками, доріжками, килимами та настінним розписом. Причому вишивка рушників, якими прикрашали ікони, картини, вікна та двері, була різною, оскільки мала різну оберегову символіку.

Інтер'єрний розпис хати переважав у тій її частині, де жінка проводила основний свій час — біля печі. Саме її найбільш ретельно оздоблювали — розписували квітами або пташками, що давало уявлення про уподобання господині, її естетичні смаки та символічні знаки: якщо, скажімо, піч була уквітчаною — так звана мальована піч, — це був знак того, що в хаті є дівчина «на порі». Про це розповідає нам 8 слайд.

 - У 9 слайді зупиняємося на вишивці інтер`єрного призначення , оскільки дані про неї становлять  величезну цінність для розв’язання цілої низки питань . Мальовничість , багатство орнаментів , сюжетів – ось духовне багатство сільської хати.

 - 10 слайд розпочинає розповідь про окрасу хати – рушники.

Рушники - це відбиття культурної пам’яті народу, в їх візерунках збереглися прадавні магічні ознаки: образи «дерева життя», символіка червоного кольору як символ оновлення, ромб у квадраті (або геометричні орнаменти) - символ засіяного поля, різноманітні птахи - символ сімейної злагоди, вірності, місяць - символ нескінченності життя і світу. Хвилясті лінії, вертикальні смуги, квадрати, ромби у вишиванці - така різноманітність елементів у вишиванці символізує рух життя, його різноманітність.

Гарно оздоблений рушник висів на кілочку в кожній сільській хаті, ним 'і     витирали руки і посуд, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжу після випікання хліба, яку ставили на покуті під образами.  На почесному місці у хаті завжди був портрет Т.Шевченка.

На столі завжди лежали хліб-сіль на вишитому рушнику. Хліб - символ сонця та єдності роду.«З хлібом і пісня миліша, і хата тепліша», - казали у народі , або «Хата без рушників,  що родина без дітей».            

З використанням рушників господиня дому дотримувалася певних традицій : коли наставав Великий Великодній Піст , вона обов’язково вишиті рушники знімала з ікон , після цього їх прала , крохмалила , підголублювала і складала все вишите у скриню . Вишивки лежали у скрині аж до настання Великодня , до закінчення Великого Посту . Після цього хата знову перетворювалася на вишиванку . Про це ми дізнаємося із слідуючих слайдів (10-11-12-13-14 сл.).

 - 15 слайд знайомить нас з іншими атрибутами бальковецької оселі. Українські жінки протягом століть займалися вишивкою. У кожному сільському будинку нашої місцевості  можна було побачити вишивку на скатертинах,наволочках,простирадлах,рушниках,фіранках,та,звичайно,на одязі. Вишивка на скатертинах зазвичай проводилася дівчатами,які готували посаг .Для вишивки на скатертинах характерні певні правила і техніки. Вишивкою обробляли краї скатертини або ті ділянки,які не будуть зайняті посудом. Вишивка може вплинути на стійкість посуду,тому такі принципи розміщення малюнків виправдані.

З-під голки вмілої голки майстрині могли виходити чарівні букети квітів,рослини,тварини та інші малюнки під час вишивання простирадл. Простирадла вишивали з одного, нижнього боку. Вишивали «гладдю» , яскравими кольорами . Про це нам розповідається у 16 і 17 слайдах.

- 18 слайд – це розповідь про подільську подушку -  витвір мистецтва,на який хочеться споглядати вічно. Адже різнобарв'я кольорів та візерунків,а також не можна випускати з виду і розміри,зачаровують погляд кожної людини. Зібрані подушки з наших сіл Користова та Бальківці від Берези Майї Петрівни , Поріцької Надії Іванівни свідчать про те.

У 50 роках ХХ століття значного поширення в нашій місцевості набуває рослинна орнаментація , улюбленою стає проста й легка у виконанні техніка хрестик , урізноманітнюється гама кольорів , застосовують квіткові орнаменти , до темних кольорів додаються яскравіші – сині , фіолетові , зелені.

Інтер`єр хати мінявся на великі свята або у неділю . Підготовка  його  до свят набувала особливого магічного значення  .  Ліжко застелялося вишитим простирадлом , а на ньому – традиційно гори вишитих подушок , більших і менших . І  від них  не відвести очей .

- 19 - 20 слайди розповідають нам про красу , яку творили жінки на полотні. Інтер’єр сільської хати був би не повним , якби ми не торкнулися  вишитих мальовничих картин , пейзажних вишивок , вишивок на релігійну тематику , портретів . Все життя жінок супроводжували квіти - живі (навколо хати ) , засушені ( за образами ) , вишиті .Нам , в основному зустрічаються вишиті квіти на чорному полотні. Напевно , це тому , що наші чорноземи щедро родять не тільки врожаї, а й невимовну красу . Тому дуже гарно дивляться різноманітні квіти , зібрані у вази , букети , кошички на такому чорному фоні.

Птахи - дуже поширені мотиви в українському народному мистецтві. Мабуть, причину слід шукати не тільки в їхньому важливому значенні для господарства, а й в давніх віруваннях. Про це та про сюжетну вишивку повідомляють нам 21-22-23 слайди.

Ось дістали ми  із бабусиної скрині одежу: буденну і для свят, сорочки чоловічі і жіночі з домашнього грубого домотканого полотна, весільне вбрання молодої, милують око вишиті сорочки для дівчаток. Переглядаємо це у 24-25-26-27 слайдах.

 - 28 слайд знайомить нас з дуже цінними подарунками : іконами із зони бойових дій.

         Часи , на жаль , змінилися . Не всі ми прикрашаємо свої помешкання вишивками : на ліжках відсутні гори подушок , нема вишитих простирадл . Рідко в кого можна побачити в спальнях на іконах вишиті рушники ,  хоча рушник і досі використовується в багатьох обрядах . Зате  зараз стало модним прикрашати  стіни своїх осель невеликими пейзажними вишивками , картинами із зображенням квітів . Вишивають  в основному хрестиком та бісером . В деяких сім`ях збереглася традиція на великі свята накривати стіл вишитою скатертиною .  Отож , про сучасність інтер'єрної вишивки розповідає 29 слайд.

«Світлиця» наша є шкільним  та сільським центром духовності: зустрічі, родинні свята,лекції, семінари. ( 30 слайд).

Отже , які вироби традиційно оздоблювалися вишивкою? Чому вишивку відносять до декоративно-ужиткового мистецтва? Чи знайомі ви із знаками і символами в українській вишивці? А про мотиви-символи у вишивці ми можемо вам розказати у тематичній екскурсії.

ІІІ.Висновки

 Для того , аби ми , молоді , оволодівали секретами вишивання й навчилися виконувати узори , так як це робили наші прабабусі , і зібрали вишивки докупи із цілого села , у школі . Це дасть нам змогу зберегти реліквії для майбутніх поколінь , а також вміло поєднувати вивчені техніки і створювати свої власні композиції узорів. Тому у майбутньому ми зможемо самі оздоблювати одяг , речі ,  свої оселі . Отже , вишивка як один із видів народного мистецтва є місточком між минулим і майбутнім Ознайомившись із найважливішими елементами інтер’єру традиційної подільської хати , бачимо їх практичну доцільність і естетичну досконалість , пов’язані з ними залишки давніх уявлень людини про навколишній світ , різного характеру вірування та забобони . Як і в українській народній вишивці , так і у нашій місцевій вишивці в образах , у зручних формах і динамічних мотивах орнаментів містяться символи таємничості , чарівної природи , особливості побуту, доброта і щедрість української душі .

• 31-32 слайди завершують нашу оглядову екскурсію. Підтверджують , що наш музей  живе, сприяє популяризації народних традицій.

Дякуємо за увагу. Чекаємо в гості . З повагою Анастасія Школяр та Дмитро Горбуль.

Список використаних джерел

1. Косміна Т.В. Сільське житло Поділля; кінець XIX -XX ст. - К.. 1980.
2. Данилюк А.Г. Особливості  садиби у Західному Поділлі наприкінці XIX - на початку XX ст.
3. Задорожній М.А. Декор сільських жител Поділля // Народна творчість та етнографія. - 1977. - №1.
4. Станкевич М.С. Українські витинанки кінця XIX - початку XX ст. // Народна творчість та етнографія. - 1981. - №5.
5. Зозуля Н. Особливості оздоблення подільського житла // Українська родина; родинний і громадський побут. - К.. 2000.
6. Самойлович В.П. Українське народне житло. - К.. 1972;         
7. Струманський В.П. Народознавство Поділля. - Вінниця. 1995.
8. Борисенко В. Українська етнологія. - К.. 2007.
9. Наулко В.І. Культура і побут населення України. - К.. 1993
10. Пономарьов А. Українська минувшина. - К... 1994.
11. Макарчук С.А. Етнографія України. - Львів. 1994.
12. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К.. 1995.
13. Павлюк С.П. Українське народознавство. - К.. 2004. 12           
14. Данилюк А.Г. Подільська хата // Наука і суспільство. - 1987. - №7.
15. Вербицька І. Хато моя, біла хато // Вінниччина. - 1997.
16. Данилюк А.Г. Батьківська хата // Жовтень. - 1984 - №11. - С. 102.
17. Орел Л. Народне житло Поділля // Жовтень. - 1982. - №11. - С. 129 - 130.
18. Задорожній М.А. Декор сільських жител Поділля // Народна творчість та етнографія. - 1977. - №1. - С. 93 - 96.